Навчання дітей з алалією
| Навчання дітей з алалією Корекційну роботу з алалікамі треба починати в дошкільному віці. Чим більше існує алалія, тим сильніше порушено розвиток дитини. Тому чим раніше розпочато роботу, тим швидше вдається навчити дитину мови. Пояснюється це перш за все тим, що чим молодша дитина, тим менше зауважує він свій дефект. Кругозір маленької дитини вже, думки його простіше, мова, якої він потребує, елементарніше за будовою і біднішими за словником. Отже, і оволодіти нею, наздогнати своїх однолітків можна в більш короткий термін. Взагалі, дошкільний вік, є особливо сприятливим періодом для розвитку мови. Сказане відноситься не тільки до алалікам з нормальним розвитком інтелекту, але і до тих випадків, коли алалія комбінується з олігофренією або затримкою психічного розвитку. Робота з дітьми, мають інтелектуальне недорозвинення, вимагає більш тривалих уроків. Відсутність мови в подібних випадках обтяжує інтелектуальний дефект. Організація і методи роботи з дошкільнятами-алалікамі різні. Так О.А. Хейкінен (cм [13]) проводить роботу колективно, невеликими групами, займаючись з кожною групою приблизно близько години щодня. Мовна робота проводиться у формі різних методично підібраних ігор і лише для старших дітей виділяється особливий час для спеціальних логопедичних занять. Але, на думку М.М. Трауготт (cм [13]), що не говорить дитина повинна довше перебувати в колективі, а робота з розвитку мовлення може здійснюватися в процесі звичайних занять для дошкільнят. І лише для старших дітей і дітей, які страждають важкими формами алалії, організовуються колективні та індивідуальні логопедичні заняття. Далі автор зазначає, що робота з розвитку мовлення повинна включати три основні розділи: Розвиток розуміння мови. Розвиток самостійної мови. Відпрацювання елементів усної мови. М.М. Трауготт так характеризує зміст кожного розділу: "У моторного алаліка відзначають гарний стан сенсорної мови. Але в його розумінні зверненого мовлення завжди є незначні дефекти виявляються в недостатньому багатому запасі слів, у неточному розумінні зворотів мови, у невмінні вловлювати зміст складних і важких текстів". Не говорить дитина не має можливості запитати про значення слів, уточнити його в процесі говоріння. Діти-алалікі не звикли слухати, тому що в сім'ї з ними зазвичай мало розмовляють. Цим пояснюється невміння розуміти довгі тексти. Такі особливості у розумінні мови дітьми-алалікамі слід враховувати в педагогічному процесі. Розділ з розвитку самостійної мови є центральним ланкою всієї роботи. Його завдання у збагаченні словника, розвитку навичок зв'язного мовлення і правильною в граматичному відношенні мови. Розділ роботи над елементами мови включає три види роботи: Постановка дихання, необхідна з огляду на схильності алаліков до розвитку заїкання і з огляду на те, що розлад дихальної функції ускладнює процес виховання мови. Робота з постановки відсутніх звуків і корекції вимови. Вправи в наслідуванні елементам мови, так як поліпшення в наслідуванні створює базу для поліпшення мови. Робота з розвитку мовлення повинна пронизувати весь педагогічний процес. В іграх, в побуті, на заняттях потрібно користуватися кожним сприятливим моментом для збагачення словника дитини і для стимуляції його промови. М.М. Тграуготт зазначає, що перше, чому повинен навчити не говорить дитини педагог, це слухати і розуміти оповідання і казки, відповідні його розвитку та інтересам. Дати йому саму елементарну побутову мова, поліпшити вимову наявних звуків і поставити відсутні. Робота повинна йти паралельно за всіма трьома розділами. Треба добиватися того, щоб дитина захотіла говорити, не відчував страху перед промовою, прагнув би будь-яким способом виразити свої думки і бажання. Якщо ця мета буде досягнута, то більша ймовірність того, що алалік почне вчитися мови не тільки у педагогів, але і в оточуючих, як це робить нормальна дитина. Починаючи роботу з моторним алаліком, педагог повинен з'ясувати, чим він цікавиться, до чого, покликаний, чого боїться. Необхідно поспостерігати, чи намагається дитина говорити і при яких умовах, що гальмує і що стимулює його "висловлювання". Намагаючись розмовляти з дитиною треба розпитувати його про близьке і цікаве. Питання ставити так, щоб на них можна було відповісти хоча б негативним або позитивним кивком. Не можна виявляти того, що іноді важко зрозуміти, що хоче сказати дитина. Це може викликати небажання спілкуватися з педагогом. На початку роботи педагог з'ясовує, чи є у дитини дефекти в розумінні, чи звик він слухати розповідання і читання, знайомлять з навколишнім оточенням. Потім приступають до систематичної роботи з розвитку мовлення. На кожному етапі застосовуються різні прийоми. Це може бути виконання дітьми деталізованих доручень педагога ("покажи дівчинку, у якої розв'язався шарф", "покажи хлопчика, що йде з відром" і так далі), читання і розповідання казок та оповідань, супроводжуване замальовками або відповідними ілюстраціями. Такі прийоми використовуються в роботі над розвитком розуміння мови. Для стимуляції мовної діяльності та відпрацювання елементів усної мови застосовуються ігри, які включають окремі слова і вигуки ("Лови", "дай", "Гуси-лебеді" і так далі). "Використання ігор корисно тому, що цим досягається поєднання мови з приємною емоцією. Мовний імпульс народжується в грі найбільш природним шляхом." | |
|
| |
| Переглядів: 2016 | |
| Всього коментарів: 0 | |