У дітей дисграфіків спостерігається незакінченість формування фонематичних сприймань. Вони не можуть визначити число звуків у слові, назвати їх в заданій послідовності, знайти відсутній звук, склад сприймають глобально, як один звук (крайкаї). На письмі особливо часто пропускаються приголосні при їх збігу на голосні.
 

Дисграфія – частковий розлад процесу письма, яке виражається специфічними і стійкими помилками, які зумовлені несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма. Дисграфія у дітей – це часткове порушення формування та повноцінного використання письма, тобто ускладнення в оволодінні процесом письма. Поряд з дисграфією, при якій процеси письма порушені, виділяють і аграфію – повну нездатність оволодіння письмом або його повну втрату.
Часто у дитини дисграфія пов'язана з різними порушеннями мовлення: дислаліями, дизартріями, алаліями та виражаються в особливих труднощах оволодіння письмовим мовленням. У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими утрудненнями і вимагає тривалої спеціальної допомоги. Письмове мовлення школяра-дисграфіка відрізняється від письма його однолітків великою кількістю специфічних помилок. До специфічних помилок дисграфіка відносяться: