Вперше повна симптоматика заїкання була подана в праці І. Сікорського. Прояви заїкання у різні вікові періоди вивчали В. Гіляровський, М. Зеєман, С. Ляпідевський, М. Хватцев та інші. У сучасній теорії і практиці логопедії умовно виділяють дві групи симптомів заїкання, які перебувають у тісному взаємозв’язку:
- Біологічні (фізіологічні): порушення центральної нервової системи та фізичного здоров’я, загальної мовленнєвої моторики;
- Соціальні (психологічні): мовленнєві спотикання та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксованості на дефекті, логофобії, виверти та інші психологічні особливості.
 

Мовленнєві судоми

Судоми м’язів мовленнєвого апарату мають різну локалізацію, тип та ступінь виразності. Виділяють два основних типи мовленнєвих судом: тонічні та клонічні.
 

Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м’язів артикуляційного апарату (Л. Білякова).
В усьому світі визнано, що заїкання – важка проблема як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Проблема заїкання залишається ще остаточно не вивченою через широкий спектр причин його виникнення, різноманітність клінічних проявів, варіантів перебігу, патологічних реакцій логопата на свою ваду.
Донині немає єдиного погляду на етіологію заїкання. Всі дослідники погоджуються, що у появі заїкання можуть мати значення такі чинники:

1. Певний вік дитини.
2. Стан центральної нервової системи дитини.
3. Індивідуальні особливості перебігу мовленнєвого онтогенезу.
4. Особливості формування функціональної асиметрії мозку.
5. Наявність психічної травми.
6. Генетичний чинник.
7. Статевий диморфізм.

Проблема лікування, корекції в разі заїкання є актуальною для науковців і практичних працівників медицини, дефектології та психології.
Упродовж ХХ ст. проблему заїкуватості вивчали і висвітлювали у науковій літературі особливо інтенсивно. Нині інтерес до проблеми не знижується. Більш того, починаючи з 1994р. регулярно проводяться міжнародні симпозіуми, присвячені винятково проблемі заїкання, які збирають більше тисячі вчених з усіх країн світу. Ця проблема також висвітлюється у міжнародному спеціальному журналі «Fluency Disorders» («Порушення плавності»). Величезний інтерес науковців до проблеми заїкання зумовлений її актуальністю – захворювання значно поширене, помітне оточенню, має соціальне значення та часто має рецидивний характер, важко піддається корекції.
 

Використання щіточкового масажу за різних вад мови та заїкання
Для усунення різних вад мови та заїкання класичний (сегментарний і точковий) логопедичний масаж має неабияке значення.
Мені ж довелося ознайомитися зі спеціальними масажними щіточками із фірми «БІОНЕТ», які я застосувала саме для масажу дітей з різними вадами мови, та заїканням. Практика моєї роботи за період 1999-2011 роки дала позитивні результати, що переконує у правильному виборі використання саме такого масажу.
 

Особливості самооцінки дітей молодшого шкільного віку із заїканням
Мовленнєва діяльність відіграє особливу роль у житті людини, бо є фундаментом мислення, регулятором поведінки і виконує соціальну функцію. Мова забезпечує взаємодію людини з оточуючим соціальним середовищем, у зв’язку з чим порушення мовленнєвої діяльності можуть мати негативні наслідки. В Україні з кожним роком спостерігається суттєве збільшення кількості дітей зі складними порушеннями мовленнєвого розвитку.
Заїкання - одна з розповсюджених та найбільш складних форм мовленнєвої патології. Заїкання характеризується розладом темпу, ритму, плавності експресивного мовлення, що зумовлено судомним станом м’язів артикуляційного, голосового та дихального апарату (М. Хватцев, Р.Лєвіна), із переважаючим порушенням комунікативної функції (Л.Бєлякова, О.Д’якова, І.Поварова).