Класифікація заїкання
Починаючи з 1970-х років у вітчизняній літературі з’являються нові трактування класифікації заїкання. Дослідники виділяють дві клінічні форми заїкання – неврозоподібну та невротичну, які зумовлені різними патогенетичними механізмами.
Характеристика неврозоподібної форми заїкання. Подібний до неврозу, цей розлад має не психогенне походження (в межах шизофренії, епілепсії, різних видів олігофренії, внаслідок органічного ураження центральної нервової системи) найчастіше неврозоподібний синдром виникає внаслідок органічного ураження ЦНС у ранньому дитинстві. Після травм голови, струсу головного мозку, менінгоенцефалітів часто спостерігається неспецифічний комплекс залишкових явищ подібних до ураження головного мозку.
В цьому комплексі поеднується універсальні загально мозові синдроми та ознаки ураження одної чи іншої функціональної системи.
До універсальних синдромів, які виникають практично у всіх, хто переніс подібне ураження, належить церебраністичний синдром. Він проявляється в негативному перенесенні спеки, перебування в транспорті , підвищенній млявості та втомлюванності при інтелектуальном або фізичному навантаженні, діти з церерастенічнм синдромом швидко втомлюються тому їх потрібно виклиати до дошки не вінці року, а спочатку, не на останніх уроках а на перших. Ці хворі потребують суворо дозованих навантажень з частим чергуванням періодів інтелектуаьной діяльності та відпочину. Наявність церебрастинії з одного боку , завжди посилює вже наявну патологію головного мозку, а з другого боку призводить до виникнення різних нових порушень. Отже, церебрастинічний фон не є безпечним.
Вділяють п’ять основних клінічних варіантів:
  1. Астено-гіпердинамічний: людина втомлюється, стає метушливою, розсіяною, гіперрухливою.
  2. Астено-динамічний: хворий бажає спокою, спостерігається гіподинамія. В цьому про щось запитувати його , примушувати працювати шкідливо.
  3. Астено-апатичний: хворий нічого е хоче робити, у нього апатичний стан.
  4. Атено-дистонічний: хворий стає роздратований, плаксивий, нудний, його не потрібно втішати. Потрібен відпочинк.
  5. Змішаний: У проявах є різні симптом, що впливають один на одного, і тим самим приховують прояви хвороби.
Іншою ознакою раннього органічного ураження ЦНС є синдром рухового розгальмування(гіпердинамічний синдром). Він виявляється в надмірній метушливості, хаотичній рухливості, нездатності бути цілеспрямованим, дисциплінованим.
Неврозоподібна форма заїкання у дітей починається поступово 3-4 роки без психотравматичних причин. Заїкання збігається с періодом формування фразового мовлення. В початковому періоді заїкання має хвилеподібний тип перебігу, проте в періоді вільних від судом немає. Якщо в цей період була відсутня логопедична допомога, мовленнєве порушення поступово обтяжуется. Заїкання «обростає» супутніми рухами, емболофразіями і судомні зупинки посилюються в разі фізичної або психічної втоми, соматична ослабленість погіршує якість мовлення.
М’язовий тонус за цієї форми заїкання нестійкий, рухи порушені нерозмірені. Порушена координація рухів рук, ніг, дрібної моторики рук, артикуляційної моторики. Найвиразніші порушення відмічаються у мімічній, артикуляційній та дрібній моториці рук; страждає динамічний праксис. Заїкуватим важко відтворювати та утримувати в пам’яті заданий темп, ритм. Спострігається різке порушення мовленевого дихання: слова вони вимовляють при повному видиху.
Неврозоподібна форма заїкання характеризується тим, що мовленнєві спотикання проявляються в різних ситуаціях.
Активна увага заїкуватих до процесу мовлення полегшує мовлення, воно стає кращим.
ЗА умови хронічних перебігу неврозоподібної форми заїкання у дорослих мовлення характеризується нерідко тяжкими тоно-клонічними судомамим у відділах мовленнєвого апарату. Мовлення супроводжується різкими рухами пальців рук, притоптуванням, хитанням голови, супутніми рухами, які нагадують гіперкінези – насильницькі скорочення м’язів, які не мають маскувального характеру.
Характеристика невротичної форми заїкання. Невротична форма заїкання виникає гостро у віці
Від 2 до 6 років, коли фразове мовлення вже сформоване. Переважає психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація).
З анамнестичних даних випливає, що у дітей з цією формою заїкання відсутня патологія внутрішньоутробного розвитку та пологів. Ранній психофізіологічний розвиток відбувається в межах норми. Моторні навички формуються своєчасно.
У мовленнєвому онтогенезі спостерігається ранній розвиток мовлення (перші слова з’являються в 10 місяців). Фразове мовлення формується 16 – 18 міс. життя. За короткий період часу діти починають розмовляти розгорнутою фразою, словниковий обсяг швидко поповнюються; темп мовлення пришвидшений. Діти начебто «захлинаються» мовленням, недомовлять кінець слів, речень; спостерігається велика кількість ітерацій – повторення складів, слів, словосполучень. Таким чином, артикуляційні механізми мовлення в них не сформовані, проте лексико-граматична сторона випереджує норми.
Під час обстеження у дітей виявляють нормальний розвиток загальної моторики. Вони добре переключаються з одного руху, ритму на інший. Дрібна моторика розвивається у межах норми.
У дітей з невротичною формою заїкання часто спостерігається рецидив у 7 років у зв’язку зі збільшенням емоційного й фізичного навантаження зумовленого вступом до школи.
У 10-12 років діти починають усвідомлювати свою ваду. У них формуються логофобічний синдром. Логофобія може поєднатись із невротичними тіками та синкінезіями.
Крім логофобічного варіанта неврозів виявляють істеричний механізм. При цьому в наслідок психічної травми шокувального характеру паралізуються центральні механізми мовлення, виникає істеричний мутизм, хворий мовчить не тільки під час психотравмуючої ситуації, а й за будь-яких обставин. Після зникнення істеричного мутизму іноді спостерігаються істерики заїкання (під впливом психотравматичних хвилювань знову паралізується мовленнєва функція, проте у менш вираженому ступені).
За невротичними формами заїкання динаміка порушення має рецидивний характер. Тимчасове мовлення стає плавним, судомні зупинки можуть бути відсутніми, однак у разі емоційного напруження, соматичного захворювання, перевтоми заїкання з’являється знову.
Характерною особливістю цієї форми є те, що у спокійному стані, відволікаючи увагу від процесу мовлення, наодинці з собою мовлення чітке, плавне.
Порівняльну характеристику різних форм заїкання (за М.Буяновим) подано у табл..10.2-10.5.
Таблиця 10.2.
Клінічна характеристика різних форм заїкуватості
 

Симптоматика
Форма заїкання
Невротична Неврозоподібна Неврозоподібна з невротичними нашаруваннями
Мовленнєва активність Різко знижена Зазвичай підвищена Висока до появи невротичних нашарувань
Локалізація судом Здебільшого дихально-вокальні Здебільшого в артикуляційному апараті В усіх групах м’язів пов’язаних з мовленням
Темп мовлення Різний Тахілалія Тахілалія
Виразність мовлення Різна Мовлення невиразне, монотонне, глухе Як і за неврозоподібної заїкуватості
Психомоторика (включаючи логомоторику) Без виражених особливостей Незграбність скутість і одноманітність рухів, поганий почерк, млява міміка Різна проте часто подібна до тієї, що буває за неврозоподібної заїкуватості
Симптом Фрешельса Типовий Непостійний Непостійний
Супутні рухи Часті. Мають мінливий характер Дуже часті. Стереотипні Постійні і найчастіше одноманітні
Фіксація на важких звуках Виражена Слабкіше, ніж при невротичній заїкуватості Більш-менш виражена
Перебіг заїкуватості Хвилеподібне, виразність заїкуватості залежить від виразності психотравматичних переживань Більш-менш постійний, з періудами погіршення,що залежить від ступеня перевтоми, мовленнєвого навантаження, соматичного стану Залежить від психофізіологічного стану, тому хвилеподібний
Дислексія, дисграфія, дискалькулія Зрідка Часто Часто
Спрямованість в подоланні мовленнєвих порушень Зазвичай висока, часом надмірна Різко знижена Недостатня

Таблиця 10.3.
Деякі показники психічного і фізичного розвитку осіб із різними типами заїкуватості

Симптоматика
Форма заїкання
Невротична Неврозоподібна Неврозоподібна з невротичними нашаруваннями
Психомоторний розвиток у перші два роки життя Різний, часом прискорений Із затримкою Із затримкою
Психомоторний розвиток у3-4 річному віці Різний, нерідко прискорений Із затримкою Із затримкою
Розвиток навичок самообслуговування Без помітних відхилень Із затримкою Із затримкою
Ліворукість Як у популяції Часта Часта
Мовленнєва патологія у близьких родичів Зрідка Часта Часта
Час обставини появи заїкуватості Після психічних травм у будь-якому віці, проте зазвичай, у 3-7-річному віці У період становлення мовлення Неврозоподібна заїкуватість у період становлення мовлення, а невротичні нашарування пізніше (в 12-15-річному віці)

Таблиця 10.4.
Вплив соціальних, психічних і соматичних чинників на характер прояву різних форм заїкуватості

Симптоматика
Форма заїкання
Невротична Неврозоподібна Неврозоподібна з невротичними нашаруваннями
Страх мовлення Обов’язків для логофобічної заїкуватості Немає. Заїкуватість зростає внаслідок психомоторного порушення Як за неврозоподібної заїкуватості, потім приєднуються тривога і страх мовлення в присутності незнайомих людей
Посилена фіксація на мовленні Типова Немає Трапляється часто
Вплив психотравматичної ситуації Різко погіршує мовлення Впливає мало Впливає періодично
Несподівана зміна ситуації Різко погіршує мовлення Не має великого значення Погіршує мовлення
Соматичне захворювання Не впливає на мовлення Посилює заїкуватість Посилює заїкуватість
Велике мовленнєве навантаження Погіршує мовлення залежно від психотравматичної ситуації Посилює заїкуватість Посилює заїкуватість
Органічне ураження головного мозку Істотно не погіршує заїкуватість Різко посилює заїкуватість Посилює заїкуватість
Фізичне ослаблення Не впливає на заїкуватість Різко посилює заїкуватість Посилює заїкуватість
Емоційно-вольова незрілість Істотно не впливає на перебіг заїкуватості Заважає подоланню хворим мовленнєвої вади Заважає подоланню мовленнєвого розладу

Таблиця 10.5.
Дані пара клінічних обстежень при різних формах заїкуватості

Симптоматика
Форма заїкання
Невротична Неврозоподібна Неврозоподібна з невротичними нашаруваннями
Рентгетограмма Частіше без особливостей Переважає субкомпенсована гідроцефалія Часто субкомпенсована гідроцефалія
Електро-енцефалограмма Як у популяції Переважають органічні зміни, нерідко з підвищеною судомною готовністю Як і за неврозоподібної заїкуватості, проте в меншому ступені
Стан ЛОР - органів Як у популяції Часті захворювання ЛОР - органів Рідше, ніж при неврозоподібній заїкуватості
 

Категорія: Заїкуватість | Додав: Муха (21.07.2016) | Автор: Починаючи з 1970-х років у вітчизня
Переглядів: 7122 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
avatar